Мій мальовничий Горобівський краю!
Далекого 1765 року за наказом цариці Катерини ІІ було розформовано Слобідські козацькі полки і створено штатні гусарські полки. Дуже багато козаків воліли залишитися вільними на своїй землі, тому забирали сотницьку землю і створювали власні поселення. В той час на Білопільщині з’явилося одразу біля 30 таких хуторів. Досить часто вони не мали назви і значились за номерами наділу.
Так під номером 213 земельний наділ називався хутір Максимовка. Північна частина хутора мала назву Саївщина. До речі, ця назва і досі збереглася у місцевих жителів села Максимівщина.
Після смерті Катерини ІІ реформи продовжились. В Сумському гусарському полку служило багато росіян, тому «старі» сотницькі землі роздавали офіцерам. Поряд з хутором Лубенцов (нині Луб’янка) у 1784 році отримав землю корнет Дуньов. Цей рік можливо і є початком заснування села Горобівка. Поряд отримав земельний наділ служивий Орбинський.
В описі Сумського комісарства у 1790 році було зазначено: «Хутор Орбинський – хутор Васильковський - владения сенатского оберсекретаря Крамаренкова. Владельческих душ - 26, крестьянских – 20. Хутор Максимовщина (он же Саевщина) - владельческих душ – 191 - владения поруччицы Анны Куколь-Яснопольской». Про Горобівку згадується вже в документах Харківського помісництва також у 1790 році. Згідно цих даних Горобівка в цьому році мала б відзначати 230 років від часу заснування.
З роками село розросталося, у 1865 році побудували церкву. Всього до складу поселення входило 12 хуторів. До сьогодні збереглися назви лише деяких з них: Сисуни, Дацьки, Волохи, Каюки, Череп, Головачі, Стягайлівка. Навколо цих хуторів стояло 12 вітряків. В хуторі Дунівка був чималий сад, а також функціонувала ферма з вівцями та великою рогатою худобою. До речі, на мапі 1917 року на території, де на часі розташована Горобівка, зазначено: «Хутор Орибивка, село Воробъевка, хутор Дуневка, хутор Троцьков».
У роки Другої світової війни 245 земляків віддали життя, захищаючи рідний край, 136 - відзначені орденами та медалями. На честь загиблих земляків у 1965 році було встановлено пам’ятник загиблим воїнам.
Після війни на території ради функціонував колгосп «Червоний партизан». Першим головою колгоспу став воїн-фронтовик Гевлич Борис Олексійович, який очолював господарство до 1957 року.
У 1965 році уродженка села Горобівка Тимченко Галина Яківна за високі досягнення у виробництві цукрових буряків була нагороджена Орденом Леніна.
Орденами «Знак Пошани» були нагороджені свинарка Стадник Антоніна Федорівна та механізатор Охріменко Олексій Миколайович, Орденом «Трудового Червоного Прапора» - Чередниченко Ганна Пилипівна, а механізатор Кучерявенко Григорій Федорович – Орденом «Трудової Слави». Всього за трудові успіхи в колгоспному виробництві 75 жителів села були нагороджені орденами і медалями.
Особливого підйому зазнало село у 80-ті роки. Того часу був збудований молочно - товарний комплекс на 1000 голів ВРХ. По вулицях села проклали дороги з твердим покриттям. Для молодих сімей було зведено добротні будинки та засновано нову вулицю Молодіжну. Все це досягнуто завдяки вмілому керівництву голови колгоспу Журбенка Анатолія Івановича.
Ніколи жителі Горобівки не стояли осторонь чужої біди. В різні часи в «гарячих» точках світу виконували свій інтернаціональний обов’язок жителі села. В Афганській війні брали участь Полоз Володимир Олександрович, Охріменко Олександр Олексійович, Дунь Анатолій Олександрович, Макагонов Сергій Миколайович. Наш земляк Погрібний Андрій Володимирович свого часу виконував миротворчу місію в Іраці.
За період воєнного конфлікту на Донбасі, не шкодуючи себе, захищали Україну – Айдунбеков Артур Максимович, Кулак Олександр Миколайович, Харченко Ігор Іванович, Штань Олександр Сергійович.
На сьогодні Горобівка – центральна садиба старостинського округу Річківської сільської ради. Основний вид діяльності в селі – рільництво та землеробство. На сьогодні на горобівських землях працюють ППФ «Агрохімпромцентр», ДП «Укрліктрави», ФОП Дунь С.І., ТОВ «Агрокомплекс «Білопільський»», ФОП Кісіль Д.О., ФОП Потетня В.Л. та ПП «Торгівельний будинок «Гермес»».
Також на території села функціонує старостат, будинок культури, бібліотека, поштове відділення, ФАП. В селі створені всі умови для всебічного розвитку дітей: збудовано дитячий майданчик, в будинок культури придбано батут, настільні дитячі ігри, спортивні тренажери. В місцевій бібліотеці та будинку культури працюють гуртки та клуби за інтересами, для дітей проводяться культурно-масові заходи.
Організовано в селі і дозвілля дорослого населення. З 2007 року при будинку культури працює жіночий вокальний ансамбль «Горобина», який відомий не тільки в Горобівці, а й неодноразово виступав на районній сцені. Учасники колективу не тільки гарно співають, а й вміло організовують культурно-освітній відпочинок: щороку відвідують Сумський академічний театр драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна, обласний художній музей імені Н. Онацького, минулого року здійснили екскурсійну поїздку до Путивльського музею зброї та військової техніки і Молченського монастиря.
А ще в Горобівці живуть талановиті майстрині художньої вишивки. Вправно володіють цим мистецтвом Усенко Антоніна Миколаївна, Іваній Ольга Феодосівна та Яркова Валентина Григорівна. Їх вироби – прикраса місцевих та районних виставок.
Село живе, життя триває: народжуються і підростають діти, хтось одружується, а хтось відзначає золоте весілля. Та головне ніколи не забувати - село – це криниця нашого родоводу, наш дім, наше коріння і доля. Тож нехай в кожній оселі та в кожному серці панує мир, злагода та благополуччя!
