УСИНОВЛЕННЯ ЯК ПРАВО КОЖНОЇ ДИТИНИ НА СІМ’Ю
Ввечері ми повертаємось з роботи до рідних людей, а хтось так і не знає, як це «рідна людина», бо постійно перебуває в оточенні багатьох різних дорослих. Ми знаємо про затишок, пам’ятаємо колискові і казки перед сном, наші батьки нас втішали і захищали від «страшних чудовиськ»… Ми росли з відчуттям, що ми потрібні і можемо передати таке саме відчуття далі. Хтось же його не має і часто не вірить, в свою цінність і особливість.
Рішучим кроком для кожної людини є усиновлення дитини та зробити її частиною своєї родини. Усиновлення є пріоритетною формою влаштування дитини, що передбачає побудову постійних і стабільних відносин між дитиною і батьками. При такій формі влаштування дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, але набуває справжніх батьків «назавжди» з усіма правами та обов'язками, як між біологічними батьками та дітьми
Більшість українців, які готові взяти дітей до себе, достеменно не знають порядок і процес усиновлення, що призводить до відкладення реалізації усиновлення на потім.
Сімейне законодавство зазначає, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, а саме дитини: яка була покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати з них батьки, інші родичі (ч.1 ст.209 СК України); яку було підкинуто чи знайдено (ч.1 ст.209 СК України); усиновлення братів та сестер (ст.210 СК України); а також у виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування (ч.2 ст.208 СК України).
Усиновленню підлягають тільки ті діти, яким офіційно надано статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям батьки якої:
- позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми або недієздатними – на підставі рішення суду;
- оголошені померлими – свідоцтва про смерть батьків, виданого органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду;
- батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;
- батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;
- батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ,пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;
- у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії
Хто може бути усинолювачем?
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Хто не може бути усиновлювачем?
Перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами:
- особи, які обмежені у дієздатності;
- особи, які визнані недієздатними;
- особи, які позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- особи, які були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
- особи, що перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- особи, які не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
- особи, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров`я України;
- особи, які є іноземцями та не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- особи, які були засуджені за злочини проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
- особи, які за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду;
- особи, які є особами без громадянства;
- особи, які перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
З якого віку може бути усиновлена дитина?
Усиновити можна дитину у віці від 2 місяців до 18 років. У виняткових випадках (за рішенням суду) може бути усиновлений і повнолітній, який є сиротою або позбавлений батьківського піклування до досягнення ним 18 років (ч. 2 ст. 208 Сімейного кодексу).
Що необхідно зробити, щоб усиновити дитину?
Крок 1. Звернутися з письмовою заявою про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем свого проживання та зібрати документи.
До заяви додаються:
- копія паспорта;
- довідка про заробітну плату за останні 6 місяців або копія декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчена органом Державної Фіскальної Служби;
- копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);
- висновок про стан здоров’я кожного заявника;
- засвідчена нотаріально письмова згода 2-го з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним з подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;
- довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана органом внутрішніх справ за місцем проживання заявника;
- копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням.
Крок 2. Очікувати результатів перевірки поданих документів. Після отримання заяви та документів служба у справах дітей протягом 10-ти робочих днів:
- Перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства;
- Проводить бесіду із заявниками;
- Складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників;
- Розглядає питання про можливість заявників бути усиновлювачами та готує відповідний висновок і в разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі.
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, здійснюється службами у справах дітей за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.
Крок 3. Звернення до суду. Фактичне усиновлення дітей в Україні проводиться на підставі рішення суду. Усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її проживання після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення у присутності представника служби у справах дітей.
Довідково! Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, віком старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини. У разі якщо усиновлювачами дитини є подружжя, така відпустка надається одному з них на їх розсуд (ч. 2 ст. 182 Кодексу Законів про працю та ч.1 ст. 181 Закону України “Про відпустки”).
Допомога при усиновленні дитини.
Відповідно до статей 12-1, 12-2 та 12-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» право на допомогу при усиновленні дитини має особа, яка є громадянином України, постійно проживає на її території та усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування (якщо усиновлювачами є подружжя - один з них на їх розсуд).
Допомога при усиновленні дитини призначається:
У разі усиновлення двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.
Допомога при усиновленні дитини надається у розмірі, встановленому для виплати допомоги при народженні дитини. Порядок і умови виплати допомоги при усиновленні дитини та підстави для припинення виплати такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Інформує Білопільське бюро правової допомоги
